1 Місто-фортеця Батурин засноване в 1575р. польським королем Стефаном Баторієм як північний форпост запорізьких козаків, для захисту північно-східних кордонів держави.
Перша датована згадка про Батурин зустрічається в документах 1625 року.
В 1654р. Батурин отримує статус міста з магдебурзьким правом та магістратом.
З 1669 року Батурин стає офіційною резиденцією лівобережних українських гетьманів - Дем’яна Многогрішного (1669–1672), Івана Самойловича (1672–1687), Івана Мазепи (1687–1708). Це був розквіт міста й фортеці. Будувалось багато споруд, процвітала торгівля й ремесла. Батурин мав більше 20000 населення, біля 100 га території, 40 церков та 2 монастирі.
В Батурині діяв Генеральний суд Лівобережної України. Споруда цього суду (єдина з того часу) збереглася й називається Будинок Кочубея, на ім`я Василя Леонтійовича Кочубея, що служив генеральним суддею. Навколо споруди Генерального суду, зберігся великий парк Кочубея.
В 1708 році гетьман Іван Мазепа вирішує, що настала зручна нагода для розриву з Москвою. Після об`єднання Мазепи з Карлом XII, Російський цар ПетроІ наказує О.Меншикову захопити Батурин. Але фортеця була добре укріплена й озброєна, мала чисельний козацький гарнізон. Тільки зрада одного козацького полковника допомогла Меньшикову захопити цитадель.
Увірвавшись у Батурин, російські війська оволоділи
гетьманською скарбницею , артилерією, продовольчими припасами і вчинили нечувану різанину, знищивши не тільки захисників міста, але й усе цивільне населення з немовлятами включно. Найбільша різанина, як показали
розкопки, що проведені в Батурині, була біля
гетьманського палацу й будинків козацької старшини. На цьому місці встановлений величезний
гранітний хрест
В 1750-1764р. відроджений Батурин знову став резиденцією останього (за часи Російської імперії) українського гетьмана - Кирили Розумовського (1728-1803).
В 1764 році, після скасування гетьманства в Україні, Батурин був подарований графу Розумовському в довічне володіння.
