Диканька

ДО ГОЛОВИ

Диканька ¹

триумфальна арка в с. Диканька на честь перемоги над Наполеоном.

Пам'ятник Миколі Гоголю

Пам'ятник Тарасу Шевченку

Пам'ятник Миколі Островському

Троїцька церква

Вічна Пам'ять

На вул. Леніна

Краєзнавчий музей

Миколаївська церква

Кочебеїві дуби

План-схема ландшафтного заповідника "Диканька"

Диканька вчора і сьогодні

План-схема смт. Диканька

Пам'ятна срібна монета Національного банку України
"Ніч перед Різдвом"

Пам'ятні монети банку Росії
Пам'ятні золоті монети Російської Федерації

¹ За часів Гетьманської України, за універсалом гетьмана Івана Самойловича від 1687р., за традиціями Російської імперії, вільне козацьке село Диканька було дароване генеральному судді Запорізького війська Василю Леонтьевичу Кочубею, який згодом був страчений (1708р.) за донос російському імператорові Петру І, гетьманом України Іваном Мазепою .
Після реабілітації В.Л. Кочубея і повернення майна його сім'ї, кочубеївський рід швидко збагачується.
Виктор Павлович Кочубей (1768-1834) правнук Василя Леонтьевича Кочубея, страченого за донос на гетьмана Івана Мазепу, будує першу в селі кам'яну Троїцьку церкву (1780р.), та кам'яну Миколаївську церкву (стиль класицизм, арх. М.О. Львов , 1794р.), започаткував розбудову князівської садиби, створивши тут чудовий природно-архітектурний ансамбль - найбільший на Полтавщині і один з кращих в Україні.
Саме В.П.Кочубей - міністр внутрішніх справ Російської імперії - вперше у кочубеївському роді, отримав титул графа, а в 1831р. - князя.