¹ Скоропадский Іван Ілліч (1646-1722) - гетьман Лівобережноі України (1708-1722), на Правобережній Україні зостався гетьманом Мазепа, якого після смерті (1710) змінив Іван Орлик.
Під час полтавської битви очолював лояльні Петру I загони запорізьких козаків.

Полуботок Павло Леонтієвич (1660-1724), чернігівський полковник - після смерті гетьмана Івана Скоропадського, старшина умовила його прийняти обов'язки наказного (тимчасового) гетьмана Лівобережної України тому що, повелінням Петра І уся власть в Україні була передана новостворенній Малоросійській колегії. Павло Полуботок і старшина намагалася відновити українську незалежність. Наказом імператора Петра І, Полуботок, Апостол та інша старшина були заарештовані і ув'язнені в Петропавлівську фортецю Санкт-Петербурга, де гетьман Полуботок помер від катувань.
Кажуть тоді, в казематі, цар Петро І пророчив Полуботку: "Пройдет сотня лет и следа не останется на земле от ваших чубов и вольностей... Пройдет сотня лет - и малоросс, как капля воды на другую, будет похож на своего брата великоросса. И никто не сможет их отличить. И лишь тогда, когда Украина забудет о своих гуляках запорожских и крамольных гетманах, лишь тогда она обретет покой и счастье!"

Апостол Данило Павлович (1654-1734) був прихильником незалежницької політики гетьмана Івана Мазепи та одним з активних учасників вироблення положень українсько-шведського союзу, але згодом перейшов на бік Петра I. За Апостолом було залишено уряд миргородського полковника та всі його маєтки. Його ув'язнили разам з Полуботком в Санкт-Петербурзькі каземати, але після смерти Петра І (1725), звільнили.
Уряд Петра II, зважаючи на зростаючу напруженість російсько-турецьких відносин і підготовку нової війни , прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Цар ліквідував першу Малоросійську колегію і дозволив обрати нового гетьмана ).
На генеральній раді у місті Глухові Апостола було обрано гетьманом (1727р). Але "Решительные пункты" (1728р.), значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України.
Після смерті Данила Апостола (1734) цариця Анна Іоанівна створила - "Правління гетьманського уряду" . До цього керівного органу входило шестеро осіб (3 росіянина, 3 українці). Головою Правління був призначений князь Олексій Шаховськой, який ретельно виконував усі таємні інструкції царського уряду і вважав, що "російський уряд надто панькається з українцями".

У 1747р. імператриця Єлизавета Петрівна іменним указом "Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями" відновила гетьманат.
Розумовський Кирило Григорович (1728-1803) радою у Глухові був обраний (1750) гетьманом України. Було відновлено автономію Гетьманщини, права гетьмана поширено на Київ і Запоріжжя. Відання українськими справами в Петербурзі повернули з Сенату до Колегії закордонних справ (як це було за попередніх гетьманів).
З 1758р. переїхав до Батурина .

² З 1764р. Катерина II своїм указом остаточно ліквідувала гетьманство і незабаром відновила діяльність другої Малоросійської колегії у Глухові, яка складалася з чотирьох російських урядовців,чотирьох українських старшин. На чолі стояв граф Рум'янцев (одночасно генерал-губернатор Малоросії), перед яким російський уряд ставив завдання якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам на українських землях повністю поширилась система державного управління Російської імперії.
Указом від 1781р. друга Малоросійська колегія була скасована, автономія України була ліквідована.