За переховування єврейських дітей під час окупації
1
Відомо, що на Чернечій горі, що поряд з сучасним монастирем, ще у Хст. існувало поселення племені білих хорватів (можливо це месіонери - учні моравських Кирила та Мефодія). Здається тому, Св. Володимир Великий так легко прищипив християнство на Галичині. Відомо твердо, що в ХІ-ХІІст. в Уневі вже існувало чернече життя. Перша відома письмова згадка про Унівський монастир датується 1395р.
Монастирські мури, Успенська церква в готичному стилі з елементами епохи ренесансу збудовані в XVIст. родиної князів Лагодовських, лицар Олександр Ванько Лагодовський , був тут похований (надгробок Лагодовського, 1573р., як пам'ятка епохи ренесансу, був перевезений на зберігання до Олеського замка в 1953р.)
За польсько-козацької війни (ХVIст.) - монастир був форпостом православ'я в Галичині, але після поділу України на Прабобережну і Лівобережну, десь з 1700р., перейшов до Унії (грекокатолики).
За Австрійської імперії (1772-1918) монастир поступово нанепав.
Відроджений був у 1938р. митрополитом Андреєм Шептицьким як монастир аскетичного студійського уставу (ігумен Климентій Шептицький).
За радянської влади - монастир був закритий, Климентій Шептицький помер у Володимирській в'язниці, с. Унів прейменоване в с. Міжгір'я.
З початку 1990-х років Унівський монастир був знову відроджений...
Студійський устав (автор - грецький монах Теодор Студит, 759-826р.). В редакції Константинопольського патриярха Олексія Студита, був започаткований на Русів в ХІст. преп. Феодосєм Печерським в Києво-Печерському монастирі (за цим уставом, зокрема, ченців поділяють на 4 категорії: послушники, рясофори, малосхимники, великосхимники; монахи моляться повне Церковне правило, тобто вечірню, Повечер'є, Полуношницю, Утренню, Літургію та Часи.
