О. Вересай

Жемчужины Украины
Сокиринцы Музей кобзаря Остапа Вересая в Сокиринцах. ¹

Надпись на памятнике

Памятник кобзарю. Автор скульптуры М.Харченко(1963), архитектор М.Е. Бойко, установлен в 1971г.
Усадьба Сокирнянского аграрного лицея (Большой луг).

Комната-музей О.Н. Вересая (Сокиринянский профессиональный аграрний лицей)

Памятная монета национального банка Украини

"Остання пісня кобзарів" (худ. Микола Якимець, 2007р.)
У грудні 1930р., після з’їзду у Харкові, українських кобзарів і лірників було розстріляно

¹ Остап Никитович Вересай (1803-1890) - знаменитый украинский кобзарь - крепостной с. Калюжинцы (недалеко от с. Сокиринцы).
Слепой с детства (из-за болезни) научился играть на кобзе и стал кобзарем с именем "Лабза", обладая незаурядным талантом, играл обеими руками не струнах и подструнах. Исполнял псалмы, исторические, шуточные, сатирические, украинские народные песни, танцевальные мелодии.
Григорий Павлович Галаган викупил ему свободу, пригласил жить к себе в Сокиринцы, познакомил с его творчеством киевское общество (Н. Лысенко, П. Чубинский, Т. Шевченко). В 1874г. на третьем археологическом съезде в Киеве и 1875г. в Петербурге были организованы большие творческие концерты Остапа Вересая.
Умер и похоронен в Сокиринцах.
Сегодня в Сокиринцах проводятся "Вересаевы праздники" где собираются лучшие бандуристы Украины. Такие праздники проводились в 1988, 1992, 1997, 1999, 2004, 2006г.

По всій Україні офіційно було оголошено, що кобзарів з усіх областей запрошують до Харкова на Всеукраїнський кобзарський з'їзд. Всі повинні були з'явитися з бандурами, тому що крім власне з'їзду, будуть і творчі змагання.
З різних областей України до Харкова було звезено 337 делегатів. Основним завданням З’їзду було питання активного залучення народних співців до соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових ідеологічних пріоритетів. Після прийняття потрібних рішень незрячих співців під приводом поїздки на зібрання народних співців народів СРСР, що мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача Лопань. Пізно ввечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Розташувавши незрячих кобзарів в одну шеренгу, загін особливого відділу НКВС УРСР почав розстріл. Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд.
У грудні 1933 на пленумі Всеукраїнського комітету профспілки працівників мистецтв комуністична верхівка назвала українські народні музичні інструмент "класово-ворожими".
Тоді ж комуністична влада зобов'язала музичні фабрики виготовляти гармошки, баяни і балалайки навіть не сотнями, а мільйонами.